Управління праці пояснює та спростовує найрозповсюдженіші міфи про працевлаштування, які, на жаль, існують серед нас.
Міф 1: Зарплата "в конверті" вигідніша, ніж офіційна.
В умовах сьогодення явище заробітної плати "в конвертах" найбільшого поширення набуло серед малих та середніх підприємств, котрі в такий спосіб намагаються зменшити або ж уникнути сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів.
Схема виплати неофіційної заробітної плати виглядає таким чином. Роботодавець укладає із працівником трудовий договір із встановленням заробітної плати, рівень якої не може бути меншим від законодавчо гарантованого мінімального її розміру зі здійсненням відрахувань у вигляді військового збору, податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску.
В подальшому працівник за свою роботу отримує дві частини заробітної плати:
- перша частина, офіційна, прив’язана до мінімального її рівня, з якої роботодавець сплачує відповідні відрахування і яка є базою для нарахування майбутньої пенсії працівнику;
- друга частина, неофіційна, виплачується в «конверті» і переважає офіційну частину, проте термін, розмір і порядок її виплати не забезпечені ні законом, ні трудовим договором.
Якщо роботодавець за таких умов завжди опиняється у виграші, оскільки намагається мінімізувати свої витрати та збільшити прибуток в такий навіть незаконний спосіб, то працівник, добровільно погоджуючись на пропозиції роботодавця працювати за такою схемою, – завжди у програшній ситуації, оскільки неусвідомлено позбавляє себе за період роботи можливості соціального захисту, а по закінченні працездатного віку – отримання достойної пенсії.
В загальному підсумку виплата заробітної плати "в конверті" має негативні наслідки як для кожної окремої людини, так і для суспільства в цілому.
Перш за все, і це найголовніше, в несприятливому становищі опиняються самі працівники, які за власним вибором позбавляються соціальних гарантій, котрі визначені законодавством в сфері оплати праці.
По-друге, держава, як основний гарант прав на оплату праці, втрачає значні фінансові ресурси до державного та місцевого бюджетів, оскільки їх наповнення напряму залежить від рівня нарахованої заробітної плати, а це, в свою чергу, нереалізовані можливості в економічній, культурній, соціальній та інших сферах суспільного життя.
Щоб держава виконувала свою соціальну функцію, необхідні регулярні грошові надходження. Для цього, зокрема, існує єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (ЄСВ). Це консолідований страховий внесок в Україні, збір якого здійснюється в системі загальнообов'язкового державного страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі.
З цих надходжень держава сплачує:
- пенсії,
- допомогу по безробіттю, допомогу при тимчасовій втраті працездатності,
- оплачує декретні відпустки та лікарняні, надає допомогу на поховання.
ЄСВ сплачується за рахунок коштів роботодавця. У загальному випадку ставка ЄСВ в 2023 році складає 22%.
Утримання із заробітної плати – це ті суми, на які зменшується сума заробітної плати при її виплаті. До них належать:
- податок на доходи фізичних осіб (ПДФО);
- військовий збір (ВЗ);
- інші неподаткові утримання (профспілкові внески, добровільні відрахування до недержавних пенсійних фондів тощо).
ПДФО – основне джерело наповнення міського бюджету, від якого залежить утримання місцевої інфраструктури, а саме: фінансування закладів освіти та культури, забезпечення благоустрою та інфраструктури міста тощо.
Військовий збір – це обов’язковий платіж, який тимчасово ввели на фінансування потреб Збройних сил України.
Розмір утримань із мінімальної заробітної плати в 2023 році становить:
Мінімальна заробітна плата – 6 700 грн.
ПДФО – 1 206 грн. (18 %)
ВЗ – 100,5 грн. (1,5 %)
Податки – це гроші, які працівники та роботодавці сплачують державі для того, щоб вона могла здійснювати свої функції. Їх збирають до державного або місцевого бюджету, а потім розподіляють на необхідні галузі.
Ефективна система оподаткування сприяє розвитку будівництва доріг та іншої інфраструктури, зміцнює обороноздатність країни, забезпечує належний рівень освіти та медицини.
Частина податків витрачається на пенсії та інші соціальні виплати для допомоги людям, які через певні обставини є непрацездатними. Багато соціальних послуг, зокрема субсидії на комунальні послуги, які, насправді, не є безкоштовними, а оплачуються з податків.
Найдієвішим заходом у вирішенні вказаної проблеми та у спростуванні цього міфу є зацікавленість самих працівників в офіційному працевлаштуванні, оскільки лише активною позицією вони можуть вплинути на своє сучасне і майбутнє фінансове благополуччя.
Міф 2: Існує лише один варіант офіційного працевлаштування.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже, трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.
Залежно від строку трудовий договір може бути:
- безстроковим, що укладається на невизначений строк;
- на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;
- таким, що укладається на час виконання певної роботи.
Однак, укладення трудового договору – не єдиний варіант офіційного працевлаштування.
Можна цілком легально працювати за договором цивільно-правового характеру.
Договір ЦПХ, або як його ще називають цивільно-правовий договір (ЦПД), договір підряду, може укладатися між фізичною особою та підприємством чи підприємцем з приводу виконання певних робіт чи надання послуг. Дані відносини регулюються не КЗпП, а ст. 61 Господарського кодексу (ГК).
Від трудового цивільно-правовий договір відрізняється таким:
- предметом договору є певний конкретний результат праці, а не постійні функції виконавця.
Наприклад, «установка програми Microsoft Office», «складання Податкового розрахунку сум доходу за І квартал 2023 року», «здійснити вологе прибирання приміщення адмінофісу 15.04.2023 (субота)”. Неправильно у ЦПД зазначати, що «особа обслуговує комп’ютери та програмне забезпечення підприємства», «особа здійснює ведення обліку та складання звітності», «особа виконує здійснює вологе прибирання адмінофісу та дбає про дотримання чистоти приміщень». Це формулювання постійних трудових функцій, а не результату;
- оплата за ЦПД здійснюється за правилами, прописаними самим договором. Тут не потрібно й навіть не варто дотримуватися певної періодичності. Виплати не обов’язково мають бути двічі на місяць чи раз на місяць. Вони можуть бути з будь-яким інтервалом по мірі виконання робіт. Також не потрібно дотримуватися вимог щодо мінімальної зарплати, оплата йде за результат, а не відпрацьовану норму за місяць, як при трудовому договорі;
- факт виконання роботи необхідно підтверджувати оформленням первинного документа – акта виконаних робіт, акта здачі-приймання наданих послуг;
- робочий час не лімітується.
Немає ніяких правил щодо тривалості робочого тижня. Ніяких 40 годин, 36 годин тощо. Договір може встановлювати лише строк виконання робіт, надання послуг. Наприклад, 3 дні, 2 тижні, місяць тощо. Скільки часу витрачає на роботу виконавець щодня – це виключно його проблеми. Взагалі «2 тижні» чи «місяць» краще уникати, так як це притаманно трудовим відносинам;
- записи до трудової книжки не здійснюються, виконавець не вноситься в табель обліку робочого часу чи штатний розпис, так як не є працівником підприємства;
- відносини припиняються з закінченням строку дії договору та з інших причин встановлених договором (за угодою сторін тощо);
- при укладанні ЦПД не можна говорити про матеріальну, адміністративну чи дисциплінарну відповідальність виконавця. Уся відповідальність прописується в договорі вона носить цивільно-правовий характер;
- по ЦПД не можуть виплачуватися відпускні;
- роботодавець не зобов’язаний забезпечувати працівника робочим місцем, обладнанням, створювати безпечні умови праці, надавати спецодяг, матеріали тощо. Про все це має турбуватися виконавець.
Також можна відкрити власну справу, працювати «на себе», тобто зареєструватися ФІЗИЧНОЮ ОСОБОЮ-ПІДПРИЄМЦЕМ (ФОП).
Основні кроки оформлення ФОП
Існує два способи, як відкрити ФОП. Перший – зареєструвати свій статус через онлайн-сервіс «Дія». Другий – звернутися у будь-яке відділення Мін’юсту або ЦНАП за місцем проживання.
Щоб зареєструватись як ФОП, необхідно:
- Обрати КВЕД – класифікатор видів економічної діяльності, повний перелік яких можна подивитися на сайті Держкомстату.
- Подати до Єдиного державного реєстру (ЄДР) дві заповнені заяви – на реєстрацію ФОП та на вибір бажаної системи оподаткування.
- Отримати виписку з ЄДР про реєстрацію ФОП.
- Упродовж 10 днів з моменту отримання виписки подати до ДПС України заяву на витяг з реєстру платників єдиного податку – ЄП.
- Отримати витяг із ДПС про систему оподаткування.
- Відкрити розрахунковий рахунок ФОП у банку.
Як відкрити ФОП онлайн?
Щоб відкрити ФОП онлайн, потрібно заповнити заяву на реєстрацію в Дії:
- Оберіть вид діяльності зі списку КВЕД, вкажіть адресу підприємства та контактні дані.
- Надайте дані паспорту чи ID картки та індивідуальний податковий номер – ІПН.
- Підпишіть заяву кваліфікованим електронним підписом – КЕП. Його можна замовити у будь-якому акредитованому центрі сертифікації ключів, надавши реєстраційну форму, паспортні дані та код платника податків. Клієнти «ПриватБанку» можуть отримати електронний ключ безплатно у своєму особистому кабінеті.
Також окремо потрібно подати заяву на визначення системи оподаткування: спрощену чи загальну.
Заява буде перевірена та автоматично надіслана до ЄДР для проведення державної реєстрації в онлайн-режимі. Виписка про відкриття ФОП надійде на електронну пошту та з'явиться в кабінеті Дія. Також згодом ви отримаєте і виписку про обрану систему оподаткування.
Якщо ви обрали загальну систему оподаткування, після подання заяви на відкриття ФОП, зареєструйте Книгу обліку доходів у податковій службі. У разі вибору спрощеної системи цього робити не потрібно. Підприємці-«спрощенці» можуть вести фінансовий облік у довільній формі.
Тож, з питанням, як швидко відкрити ФОП розібралися. Цей спосіб значно спрощує процедуру оформлення.
Як зареєструвати ФОП офлайн?
Якщо у вас немає Дії або ви вагаєтеся щодо онлайн-реєстрації, ви можете відкрити ФОП офлайн. Процедура оформлення ФОП офлайн по суті не відрізняється від дистанційного способу і проходить у декілька етапів:
- Зайдіть до будь-якого відділення ЦНАП чи Мін’юсту.
- Заповніть заяву на реєстрацію ФОП.
- Упродовж доби інформація розглядається, після чого ви отримаєте виписку з Єдиного державного реєстру.
- Після отримання виписки з ЄДР, потрібно пройти всі основні кроки, про які ми згадували на початку статті.
Важливо! Відкривати ФОП потрібно за місцем прописки. Якщо ви через певні обставини, зокрема війну, переїхали в інше місто і там відкриваєте ФОП, бажано оформити тимчасову реєстрацію місця проживання або надати для реєстрації довідку внутрішньо переміщеної особи – ВПО.
Як відкрити ФОП не за місцем прописки?
Зареєструвати ФОП без прописки неможливо. Однак підприємець може це зробити за фактичним місцем проживання. Якщо ви ведете свій бізнес в місті не за пропискою, юристи радять відкривати ФОП за нинішнім місцем проживання. Це позбавить проблем із податковою, яка може перевірити ваше місце реєстрації ФОП і регулярно надсилатиме вам кореспонденцію на зареєстровану адресу.
При цьому ви маєте надати контролюючим органам копії документів, які підтверджують ваше фактичне чи тимчасове місце проживання — договір оренди чи довідка ВПО. Також у вашому паспорті має бути відмітка про формальне місце реєстрації проживання.