У селі Лішня Кременецького району, що на Тернопільщині, планують збудувати Всеукраїнський меморіал пам’яті на честь загиблих в російсько-українській війні бійців. 24-25 липня 2024 року під час Всеукраїнської прощі родин загиблих воїнів заклали наріжний камінь меморіалу. Про ідею проєкту та його втілення Суспільному розповів священник Православної церкви України, настоятель храму-пантеону святої праведної Анни, отець Андрій Любунь.
«Я залив фундамент під капличку і поїхав на фронт, почалася війна і коли я приїхав вже з фронту, тоді я вже знав, що я хочу робити. Тоді збудував цю каплицю. Це українська каплиця, пантеон, як ми тоді назвали святої праведної Анни. Я хотів розміщувати плити з іменами загиблих, щоб не було плутанини в тих прізвищах, тоді вирішилося робити ці гранітні плити по областях».
«Це імена наших новітніх героїв. Також і дати, тому що вони мають психологічний вплив на людей. Людина, коли бачить дати народження, вона розуміє, що це цвіт нації, це молоді люди, які ще не були одружені, це майбутнє цієї держави, генофонд, а її вже немає. Коли будуть відвідувати цей храм, будуть бачити ці плити, тоді прийде розуміння, якою ціною ми здобули Україну».
«30 грудня 2023 року Блаженнійший митрополити Епіфаній освятив вже повноцінний храм. Ми думали, що ми продовжимо ці гранітні плити розміщувати на стінах храму, але, на превеликий жаль, ми зрозуміли, що втрати величезні і не вистачить навіть цього храму, щоб вмістити всі ці плити. Ми зрозуміли, що храм буде для молитви, а поряд треба робити всеукраїнський меморіал пам'яті "Пам'ять жива", щоб розмістити всі ці плити з кожної області України».
«Перше, що ми хотіли, — це, щоб були всі області України представлені, але це величезна кількість людей, які загинули в цій війні і, на жаль, далі гинуть. Тому ми думали спочатку робити це в електронному варіанті. Але знову ж таки багато хто з родин загиблих, хотів бачити все це наочно. Є батьки, які старші за віком. Вони все рівно хотіли, щоб були ці плити. І я зрозумів, що перше джерело — ці плити, вони мають бути. Я неодноразово під час богослужіння або коли паломники родинами приїжджають, бачив, як батьки просто стають на коліна перед тими плитами і гладять ці букви. І вони уявляють, що вони якимось чином духовно торкаються своїх близьких. Якщо ми маємо перевірені прізвища, імена і дати, ми розміщуємо на плитах. Те, що ми не можемо перевірити або немає по цій людині даних, ми залишаємо її в електронному варіанті. На даний момент ми працюємо над тим, щоби втілити це все в життя. Першим ділом треба зробити деталізований план, будівельний план».
«Так, найперше, ми представили цей проєкт родинам загиблих захисників. Родини схвально зреагували, бо вони готові все зробити для того, щоб про їхніх близьких не забули. І багато хто з родин є жертводавцями цього місця. Ми представили це разом з родинами в Міністерстві ветеранів, також були представники Мінкульту присутні, вони також оглянули це. Були певні зауваження. Зараз дуже активно в соцмережах і на телебаченні розказують про кладовище, яке має бути, про Пантеон Героїв в Києві. Я не можу пояснити чиновникам, що кладовище — це є місце поховання. А Пантеон пам'яті, що з іменами загиблих, до поховання ніякого стосунку не має. Ми робимо це, щоби ніхто з солдатів не був забутий, щоб ім'я кожного військового було запам'ятоване. Це наша, скажімо так, дяка їм за те, що вони віддали своє життя. Ми маємо приклад страшний Другої світової війни, коли радянська влада посилала мільйонами людей на знищення. І ми до цих пір знаходимо їхні рештки, ми не знаємо точного числа загиблих».
Також буде окремий пам’ятник зниклим безвісти.
«Розумію, що багатьох ми не знайдемо, тому хочемо зробити такий пам'ятник, де не буде прізвищ, не буде імен, не буде ніякої інформації стосовно людей. Але коли приїде близька людина, яка теж немає інформації, де подівся її син, чи чоловік, чи батько, вона подивиться на той пам'ятник, помолиться на цьому місці і вона все ж таки віритиме, що вона не сама, що він десь її чує, що він десь є. Я хочу, щоб все це вселяло надію, щоб була підтримка для цієї людини», - каже Андрій Любунь.
«Споруда, яку ми хочемо зробити на території, буде слугувати на майбутнє для тих людей, які не знали, що таке війна. Там буде музей і ми хочемо зробити дійсно, щоб кожна людина, яка після війни потрапить у це місце, могла відчути жахіття цієї війни та те, скільки вона життів забрала. Вона повинна нас об'єднувати, а не роз'єднувати».
«На державу я не сподіваюся. На жаль, нам держава нічим не допомагає. Думаю, що знайдуться люди, ті ж самі військові, родини загиблих, небайдужі, меценати, які будуть вкладати в це місце, бо якщо ми це все забудемо, ми не варті майбутнього. Ми повинні пам'ятати і щось залишити своїм дітям, онукам. Якщо ми залишаємо країну в руїнах, ми повинні їм дати те, щоб їх надихало цю країну відбудувати, в цій країні жити і пишатися тим, що в них є своя держава і вони є українці, і вони є потомки тих героїв, які зберегли їм цю країну», - підсумував Андрій Любунь.
За матеріалами журналістки Суспільного. Тернопіль Ірини Моргун
Родини загиблих з Івано-Франківської області, які бажають викарбувати ім'я Героя на меморіальній дошці у Всеукраїнському меморіалі, будівництво якого буде розпочато поруч з Храмом Пантеоном на Тернопільщині, можуть долучитися.
З усіма питаннями звертатися до п. Вікторії Хомчин, 0954417220.