Багата традиціями культура нашого народу завжди давала настанови щодо способу життя в українському суспільстві, звичаї ставали законами, якими люди керувались щодня. Одним з них було побратимство — духовне споріднення та взаємодопомога, що забезпечувало допомогу у скрутну годину.
Вважається, що волонтерський рух бере початок у 20-х роках XX століття. Після Першої світової війни, у 1920 році у Франції, під Страсбургом, був реалізований перший волонтерський проєкт за участю німецької та французької молоді, в рамках якого волонтери відновлювали зруйновані війною ферми в місцях найбільш запеклих боїв між німецькими та французькими військами. Пізніше цю естафету підхопила Індія і рух поширився світом. У 1987 році у світі налічувалося 80 мільйонів волонтерів, на початок ХХІ століття — понад 100 мільйонів.
Україна – єдина країна у світі, в якій цей день переходить у День збройних сил (відзначається 6 грудня). Волонтерство закладено у генетичному коді українців.
Волонтерський рух в Україні став популярним, починаючи з революції гідності та російської окупації. Волонтери добровольцями йшли на фронт, збирали допомогу, везли на передову все, що могли, починаючи зі шкарпеток і закінчуючи тепловізорами. Вони приймали біженців, здавали кров пораненим, знаходили потрібні ліки, плели маскувальні сітки та готували вареники, та борщові набори. Зараз же, незважаючи на труднощі, що виникають через пандемію COVID-19, багато волонтерів приєдналися до Національних товариств Червоного Хреста та Червоного Півмісяця і все одно постійно продовжують допомагати людям.
Завдяки тяжкій праці волонтерів багато людей отримує необхідну допомогу. Волонтери допомагають дітям і дорослим, піклуються про здоров'я людей і тварин, їх комфорт і безпеку. Нерідко волонтери ризикують власним життям заради порятунку інших.
Довідково. Свято було засновано ще у 1985 році за ініціативою Генеральної Асамблеї ООН. В сучасній Україні волонтерський рух розпочався в 90-х роках, а офіційно його визнали 10 грудня 2003 року постановою Кабінету Міністрів.