Розумові і фізичні сили на нулі… Все складніше зосередитися на своїх обов’язках і виконувати їх своєчасно. Робочий день розтягується до пізньої ночі, руйнується звичний уклад життя, псуються стосунки з оточуючими. Усе це може свідчити про синдром емоційного вигорання.
Ті, хто зіткнувся з таким явищем, не одразу розуміють, що відбувається, кажуть фахівці Тернопільського обласного центру контролю та профілактики хвороб. Емоційне вигорання на початку схоже на хандру. Люди стають дратівливими, вразливими. Вони опускають руки при найменших невдачах і не знають, що з усім цим робити, яке лікування почати.
Тому так важливо знати перші “дзвіночки”, вжити профілактичних заходів і не довести себе до нервового зриву.
Як розпізнати синдром емоційного вигорання?
Спочатку людина відчуває, що її інтерес до роботи та обов’язків знижується. Хочеться виконати все якомога швидше, але виходить навпаки – дуже повільно. Це відбувається через втрату вміння концентрувати увагу на тому, що вже нецікаво. З’являється дратівливість і відчуття втоми.
Фізичні прояви:
- хронічна втома;
- слабкість і млявість у м’язах;
- часті мігрені;
- зниження імунітету;
- підвищене потовиділення;
- безсоння;
- запаморочення і потемніння в очах;
- “ниючі” суглоби і поперек.
Синдром часто супроводжується порушенням апетиту або надмірною ненажерливістю, що, відповідно, призводить до помітної зміни ваги.
Соціально-поведінкові ознаки:
- прагнення до ізоляції, зведення спілкування з іншими людьми до мінімуму;
- ухилення від обов’язків і відповідальності;
- бажання звинуватити оточуючих у власних бідах;
- прояв злості і заздрості;
- скарги на життя і на те, що доводиться працювати “цілодобово”;
- звичка висловлювати похмурі прогнози: від поганої погоди на найближчий місяць до світового колапсу.
У спробі втекти від “агресивної” дійсності або “підбадьоритися” людина може почати вживати наркотичні речовини та алкоголь. Або ж зловживає висококалорійною їжею у непомірних кількостях.
Психоемоційні ознаки:
- байдужість до подій, що відбуваються навколо;
- зневіра в своїх силах;
- крах особистих ідеалів;
- втрата професійної мотивації;
- запальність і невдоволення близькими людьми;
- постійний поганий настрій.
Синдром психічного вигорання своєю клінічною картиною, схожий на депресію. Людина переживає глибокі страждання від удаваного відчуття самотності і приреченості. У такому стані важко щось робити, на чомусь зосередитися. Проте, подолати емоційне вигорання значно легше, ніж депресивний синдром.
Наталія Білотіл, журналістка HUBZ Inform