"Дім Сірка" - про цей притулок знають майже всі жителі нашого міста і області. Це чимала територія поза містом, обгороджена великим парканом. Помилитись було важко - нас зустрічає гучний гавкіт чотирилапих.
Багато вольєрів по обидва боки. В кожному - мешканці цього "містечка". Малі собачки - сидять по дві-три, взимку гуртом тепліше. Окремо, по одному - дуже великі пси. Але погляд чотирилапих вражає. Він ніби промовляє: "Візьми до себе! Я буду тобі вірним другом". Собаки чимось нагадують дітей-сиріт.
Пройшовши вздовж вольєрів, ми були трохи шоковані. Навіть не підозрювали, що буде так шумно від гавкоту величезної кількості собак одночасно. Пізніше, розмовляючи з господинею притулку Наталею, дізнались, що тут на даний момент знаходиться 320 собачок.
От і відбулося таке гучне "привітання". Це була природна реакція тварин на незнайомих їм людей. Поруч було декілька зовсім ручних песиків, які бігли за нами. Ці не гавкали, тільки лапками "знайомились", трішки нас забруднили, та це байдуже.
Розмовляємо з Наталією Когут:
- Розкажіть, як все розпочиналося? На яких засадах працюєте, скільки людей тут займається доглядом за чотирилапими?
- Притулок для бездомних собак працює з 2012 року. Офіційно зареєстровані як благодійна організація, юридична особа.
Спочатку були в Загвізді. Два роки тому, коли нас виганяли з Загвіздя, ми спішно шукали землю. Купили тут територію, поруч - городи. Людям казали спочатку, що тут буде страусина ферма. Ніхто проти не був. А як побачили, що тут притулок для собак, то почали казати, що те не так, це не так. Але я намагаюся на те не звертати уваги. Є багато людей, які допомагають. Раніше допомагали тільки волонтери. Тепер є троє людей, які працюють за заробітну плату. 2 роки тому благодійник почав давати на це кошти.
Це добре, бо так є постійні працівники. Догляд потрібен щодня, волонтери не завжди мають вільний час. Кожного дня треба собак нагодувати, напоїти, прибрати коло них, вигуляти - роботи багато.
На початку, колись зі мною сталась дуже неприємна ситуація. Сама готувала кашу, давала псові на рівні голови. А він разом з їжею зачепив і мою руку. Це була моя необережність. Вирвав собака пучку пальця. У травмпункті сварили, казали, що лишуся без пальця. Але все обійшлося, зашили. Я собі потім препаратами наростила. Я ж і собак лікую, знаю, чим рани треба обробляти. Скільки собак через мене пройшло з такими ранами!
А на той момент це була серйозна травма. Що робити? Виставила пост, написала: притулок залишається без однієї руки. А ще Юлія Ляхович написала: скидайтесь на зарплату помічникам, сама не потягне. Відписався Дехтяренко, перерахував 20 тисяч гривень на наші потреби. З того часу він постійно нам допомагає, дає гроші на зарплату. Він живе не в Україні, спілкуюся з ним через інтернет.
- Я бачу, тут ви, дівчина, чоловік, який розвозив їжу на тачці. Ще охоронець, через нього домовились, коли до вас сюди можна підійти. Це всі? Як шукали працівників?
- Так. Давали оголошення. Направляли до нас 3-4 чоловік з будинку нічного перебування. Трохи працювали, а далі йшли. Людина, яка байдужа, не хоче тут працювати навіть за велику зарплату. От тепер цей чоловік звідти, вже довший час працює, зарплата висока, думаю буде тут і далі. Взагалі, тут багато фізично важкої праці, потрібні чоловіки. Взимку, в мороз сюди йти ніхто не хоче. Але добре, що є багато друзів, волонтерів.
- Скільки тут собак зараз? Взагалі, звідки приходить поповнення? Видно, що тут вже немає достатньо місця для нових?
"Відказники" - ( з рос. "отказались"), виловлені за покуси КП "Полігон", привозили люди цуциків у мішку, різні випадки. Був смішний випадок, навіть козу привозили. Раніше, коли КП міста відловлювали, всіх присипляли. Та це не давало такого результату. Коли в місті почали стерилізувати собак, проблема стала вирішуватись, кількість їх зменшилась набагато. 700 тисяч гривень місто виділяє на стерилізацію.
Але є проблема: коли з міста менше привозять, нам звозить село. Село не хоче вирішувати це питання. Кожний селищний голова мав би дбати, щоб у його селі проводили відловлювання і стерилізацію таких тварин. За законодавством, якби голова дбав про те, що робиться в цьому плані на його території, 20 -30 тис. на рік могли б виділяти на стерилізацію. А так, собак просто відвозять у лісопосадки, на автобазар, потім вони потрапляють до нас.
- Бачили, що від вас їхав бус. Це до вас приїжджали з ветклініки?
Так, це цілодобова клініка "Добродій", допомагають нам у лікуванні, роблять щеплення. Ігор Мельничук, власник, любить собак. Тому допомагає, ціни зараз в інших клініках достатньо високі. З "Добродієм" для нас - дешевше. Взагалі, якби не благодійники, а їх у нас декілька, ми б не вижили.
Але все одно є проблеми. Маємо борг за лікування, за корм борг - 20 тисяч. Я би мала назбирати на місяць на перетримання, на лікування, інше 160-180 тис. 100 - зарплата, 10 - каша, сухий корм, дрова, бензин, 80 - лікування.
- Як вам можна допомагати?
- У Фейсбуці є група, там є всі наші дані, розрахунковий рахунок. Можна приходити, допомагати гуляти з собаками. Деякі собаки вже адаптовані, знають, що таке людські руки, що таке власний вольєр. Випускаємо по черзі, гуляють 1 год і повертаються самі. А є великі собаки, яких вигулюємо на повідках.
Кожного дня ми тут з 10 до 13 год. Миски, тарілки, ошийники, те що гризеться, для малих собак, - все це можна приносити. Також теплі речі: ковдри, пальта, куртки, старі простирадла, основне, щоби було натуральне. Взимку собаки цим зігріваються.
- А чим годуєте, як з кормом?
- М'ясо закуповуємо. Каші готуємо взимку, тут на вогні, щоби була тепла їжа. Влітку йдуть сухі корми. Можна приносити.
- Бачу тут у вас нові вольєри, допомагають благодійники?
- Так, ми дякуємо за допомогу благодійникам: Дегтяренко, Мельничук, - всіх не перелічую, є 15 -20. Дуже вдячні за допомогу власниці готелю "Надія" Маргариті. 2 роки тому започаткували організацію благодійного вечора, Маргарита запрошувала людей, які давли картини, інші цінні речі. За рахунок цього розпродажу збирали 30-40 тисяч, ці кошти йшли на наші потреби.
- Як часто до вас звертаються люди, щоб забрати собаку до себе?
- Звертаються в будні, у вихідні приходять. Але добре, якщо з 3-4-х собачок візьмуть одну. Багато допомагають волонтери, беруть тварин на перетримку. Перед тим, як віддати людям, ми тварину лікуємо, робимо щеплення.
Розмова тривала довго. Дивилась на тендітну, маленького зросту жінку і просто захоплювалась, наскільки вона горить цією благородною справою!